Статус Києва - столиці України, великої європейської держави, офіційно затверджений ухваленим 1999 року Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ”, вимагає значного покращення системи муніципальної допомоги окремим групам малозахищених киян, що передбачає спеціалізацію та піднесення до рівня світових стандартів якості конкретних форм сприяння та захисту осіб цієї категорії, координації зусиль усіх підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, а також тіснішу співпрацю із профільними громадськими організаціями.
Відповідно до теоретичних засад соціальної роботи, розумово відсталих осіб виокремлюють як певну категорію малозахищених громадян. Належність до цієї групи клієнтів соціальних служб визначають за двома головними критеріями:
· Функціювання інтелекту значно нижче середнього рівня (показник рівня інтелекту IQ нижче 70 при нормі 100-120)
· порушення адаптаційних навичок внаслідок дефіциту здатності адаптації, тобто пристосовування до певних або ж до всіх вимог суспільства, даної культури.
У багатьох країнах провідними агенціями, що координують роботу з реабілітації розумово відсталих громадян та їх адаптації у соціумі, зазвичай є відділи соціальної роботи. В Україні ж громадяни цієї групи ще й досі перебувають на обліку та підлягають мониторингу з боку системи захисту психічного здоров’я. Фактично, саме діагноз лікаря-психітра повністю визначає обсяг та форми державної допомоги розумово вісталому громадянинові, а саме: наявність чи відсутність офіційного статусу інваліда; призначення грошової допомоги та пільг; форму навчання; рекомендації щодо працевлаштування чи направлення до інтернатного закладу системи соціального захисту; дієздатність, особи тощо.
За даними відділу охорони психічного здоров’я Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, на 1 січня 1998 року на обліку перебувало 4767 киян з різними ступенями розумової відсталості, з них 1778 осіб (0,067% від загальної кількості населення м. Києва) мають офіційний статус “розумово відсталих”, ще 2989 киян (0,114% населення м. Києва) мають діагноз “дебільність”, тобто легку форму розумової відсталості (хоча за даними ВООЗ розумово відсталими є 1-1,5% громадян будь-якої країни незалежно від географічної зони чи соціального ладу).
Забезпечення базових потреб інвалідів є неодмінною складовою роботи виконавчих органів самоврядування міста, особливо коли йдеться про європейську столицю напередодні ХХІ століття. Органи місцевого самоврядування міста Києва та їхні виконавчі підрозділи, безперечно, докладають зусиль, щоб полегшити життя малозахищених верств населення, зокрема розумово відсталих киян. Проте наше місто, як і вся Україна, переживає складний період економічної нестабільності та соціальних трансформацій, що не могло не позначитися на обсязі та якості допомоги інвалідам. Багато базових потреб, характерних саме для цієї групи інвалідів, лишаються не задоволеними. Забезпечення цих потреб вимагає координації дій усіх залучених підрозділів та служб, а також наявності нових спеціалізованих схем та агенцій або відновлення тих, що були змушені останнім часом припинити свою діяльність, як-от система просвіти для батьків або система працевлаштування. Вкрай важливо виділити окрему категорію малозахищених киян – тих, що мають знижений інтелект - та розробити й почати планомірне втілення у життя копмлексної системи реабілітації та адаптації цих громадян у соціумі, яка б відповідала стандартам, проголошеним Організацією Об'єднаних Націй.
При розробці концепції такої комплексної системи було враховано чинну державну систему допомоги інвалідам усіх категорій, а також питання законодавчого забезпечення роботи усіх підрозділів виконавчої влади, які мають справу з тими чи тими аспектами проблем розумово відсталих громадян. Було також взято до уваги міжнародний досвід та стандарти, викладені у Декларації ООН із прав розумово відсталих осіб та у Стандартних правилах ООН, - рішеннях, обов’язкових до виконання усіма країнами-членами ООН із забезпечення рівних можливосетй для інвалідів.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Створення комплексної системи реабілітації та адаптації у соціумі розумово відсталих мешканців м. Києва як окремої категорії інвалідів є справою міських органів самоврядування, їхніх виконавчих підрозділів, які несуть відповідальність за розробку та впровадження такої системи. Керівники та провідні фахівці профільних наукових та навачльних установ мають виступити експертами при розробці й поточній та прикінцевій оцінці ефективності впровадження зазначеної системи. Точка зору зацікавленої групи громадян – власне розумово відсталих інвалідів – має висвітлюватися їхніми законними представниками – батьками та опікунами, членами об’єднань громадян міста Києва, створених для розв’язання проблем розумово відсталих киян. Належить також всіляко заохочувати участь інших зацікавлених осіб та інституцій у розробці та впровадженні означеної системи реабілітації та адаптації.
Розробка концепції допомоги розумово відсталим особам м. Києва передбачає дотримання чинного законодавства України та Конституції України (статей 21, 23, 24, 28, 43, 46, 47, 48, 53), Закону УРСР “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР” (статей 9, 17, 18, 19, 21, 24, 29, 31, 34, 37, 39) а також Закону України “Про самоврядування” (ст. 27), де сказано:
“До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм”.
У місті Києві, як і в інших регіонах України, допомога розумово відсталим громадянам передбачає систему загального та спеціалізованого (психіатричного) медичного обслуговування із гарантованим наданням базових медичних послуг на безоплатних засадах, послуг спеціальних закладів дошкільної освіти та допоміжних шкіл-інтернатів. Певну частину розумово відсталих випускників допоміжних шкіл зараховують до закладів системи професійного навчання. Особи із глибоким ступенем розумової відсталості, починаючи з самого раннього віку, мають змогу перебувати на повному державному утриманні та отримувати догляд у інтернатах системи соціального захисту. За умови виховання розумово відсталого інваліда у родині він отримує пенсію у розмірі 40 грн. на місяць, а мати (або батько у разі відсутності матері), що не працює через необхідність догляду за такою дитиною, отримує грошову допомогу у розмірі 14,8 грн. на місяць до досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку та 4,8 грн. на місяць після досягнення цього віку. Крім того, родина, що виховує розумово відсталого родича, офіційно визнаного інвалідом, має пільги, передбачені чинним законодавством для інвалідів з дитинства. Останнім часом розпочато декілька заходів та передбачено певні постійно діючі схеми допомоги інвалідам та їхнім родинам у рамках програми Київської міської державної адміністрації “Турбота” коштом міського бюджету. Зокрема йдеться про програми з оздоровлення та санаторно-курортного лікування, з фінансової підтримки громадських організацій інвалідів. Створення шістьох центрів системи соціального захисту для дітей усіх форм інвалідності, а також з підтримки підприємств інвалідів. Новостворена служба допомоги самотнім особам із психічними захворюваннями, що працює при Територіальному центрі соціальної допомоги міста Києва, бере під свою опіку розумово відсталих інвалідів, так само як і тих, що мають власне психіатричний діагноз. Соціальна служба для молоді міста Києва активно працює над розробкою нових форм допомоги дітям та підліткам, які є інвалідами. Усі зазначені вище заходи та програми включають і допомогу розумово відсталим інвалідам та родинам, що їх виховують.
Проте при наданні допомоги розумово відсталим інвалідам треба зважати на особливості цієї групи громадян – перед усім їхню соціальну дезадаптацію. Таким чином, належить розробити систему заходів та схем підтримки, які б супроводжували інваліда упродовж усього життя, готували його до максимально самостійного проживання у громаді та забезпечували моніторинг. У тому разі, коли стан розумово відсталої особи виключає можливість самостійного проживання, потрібно забезпечити належний рівень догляду у стаціонарному закладі системи соціального захисту.
Пропонована Концепція грунтована на таких засадах:
- відмова від біологічного підходу – тобто ставлення до розумово відсталої людини не як до патологічного суб’єкта, а передусім як до особистості. Відповідно, оцінювання, складання та виконання плану втручання мають здійснюватися з урахуванням особистісних потреб у якнайповнішому обсязі: базових фізіологічних потреб, потреби у безпеці, в належності до соціальної групи та в любові, потреби в самоповазі та максимальній реалізації особистісного потенціалу;
- принцип неперервності – забезпечення підтримки на всіх життєвих етапах, тобто організація схем та програм відповідно до потреб даного вікового періоду. Це передбачає координацію роботи відповідних програм та агенцій, за якої соціальний працівник однієї агенції, що здійснює функції куратора, мав би передавати клієнта іншому кураторові – працівникові наступної соціальної служби.
- мультидисциплінарний підхід – оцінювання потреб, складання та виконання плану втручання, спрямованого на допомогу розумово відсталій особі, що передбачає утворення злагодженої команди фахівців у складі соціального працівника, спеціального педагога, психолога, медсестри, трудового терапевта, інспектора відділу соціального захисту, у разі необхідності – інспектора у справах неповнолітніх, інспектора з працевлаштування, тощо;
- орієнтація на потреби інваліда та родини – надання допомоги за результатами оцінювання потреб конкретного інваліда, адресна допомога;
-деінституалізація – орієнтація на адаптацію розумово відсталої особи до життя у соціумі на противагу відлученню від звичайного родинного оточення, що відбувається у разі розміщення у відповідному інтернаті;
- допомога у громаді – усі агенції та послуги мають бути максимально наближені до домівки інваліда та передбачати пристосування клієнта до життя серед звичайних людей – відвідання закладів громадського користування, спілкування із соціальним оточенням;
- дестигматизація – зняття “стигми”, або тавра суспільного відторгнення розумово відсталої людини як “дефектної” або “меншовартісної”. Ставлення до такого громадянина має спиратися на визнання в ньому передусім особистості та прийняття її такою, якою вона є, повагу до її честі та гідності. Саме з такого підходу має виходити організація допомоги інвалідові.
Оцінювання потреб та допомогу належить здійснювати з обов’язковим урахуванням точки зору самого клієнта й родини, що його опікує.
Громадські організації інвалідів, батьків інвалідів та фахівців мають стати партнерами органів місцевого самоврядування та підрозділів виконавчої влади при створенні комплексної системи соціальної реабілітації розумово відсталих осіб. При організації нової форми послуг вони на паритетних засадах беруть участь у тендері на отримання державного фінансування для виконання муніципального замовлення.
Комплексну систему допомоги розумово відсталим інвалідам м. Києва створюють поетапно із залученням усіх державних та недержавних агенцій, причетних до розв’язання проблем зазначеної категорії киян. Головне завдання першого етапу (1999-2001 роки) полягає у детальній розробці концепції запровадження такої комплексної системи та створенні дійових моделей служб та агенцій, необхідних для задоволення базових потреб інвалідів зазначеної категорії. Другий етап (до 2002 р.) матиме на меті аналіз апробованих форм роботи та здійснення економічного обгрунтування для поширення набутого досвіду. Третій етап (2003 – 2010 р.) передбачає власне запровадження комплексної системи допомоги, здатної охопити всіх розумово відсталих інвалідів міста Києва.
СТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇХ РЕАБІЛІТАЦІЇ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ОСІБ.
Структурними складовими комплексної системи соціальної реабілітації розумово відсталих громадян мають стати агенції, схеми, проекти та програми, які забезпечують задоволення окремих потреб цієї групи населення:
· програма раннього втручання, яка забезпечує корекцію проблем розвитку у ранньому віці (до 3 років);
· схема інформування та підтримки родини;
· програми тимчасового догляду та фостерінгу, що забезпечують допомогу родині, яка опікує інваліда;
· програми корекції розвитку та поведінки у дошкільному віці: забезпечення послугами закладів дошкільного виховання (рання інтеграція), педагогічна та психологічна корекція для дітей, що не відвідують загальноосвітніх чи допоміжних закладів дошкільного виховання;
· навчальні програми: інтегроване або, за необхідністю, спеціалізоване шкільне навчання; забезпечення доступу до закладів позашкільної освіти (спеціально організовані творчі заняття принаявних закладах позашкільної освіти);
· програма планування переходу підлітка до майбутнього улаштування у громаді, що мають на меті підготовку до максиамльно самостійного дорослого життя, зокрема післяшкільну (передпрофесійну) освіту для випускників шкіл,
· програми із зайнятісті та працевлаштування: схема працевлаштування за трьома базовими моделями - індивідуальне працевлаштування на звичайних підприємствах за підтримки служби спеціального працевлаштування, працевлаштування групи інвалідів на звичайних підприємствах (або груповий підряд), створення спеціальних підприємств із допоміжним штатом;
· програми забезпечення житлом незалежно від родини під наглядом соціального працівника (гуртожитки при підприємствах, окремі квартири під належним наглядом, комуни тощо);
· програми з догляду за дорослими, які не можуть працювати, створення закладів денного перебування – денні (трудові) центри;
· програми з оздоровлення та організації тематичних літніх таборів;
· програми із захисту прав розумово відсталої дитиниіз негараздної родини: схема групової та індивідуальної роботи із неблагополучними родинами, які виховують розумово відсталу дитину; агенції по захисту прав та представництву законних інтересів розумово відсталих осіб.
УЧАСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ МІСЬКОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБ ТА АГЕНЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ОСІБ У м. КИЄВІ.
Координацію діяльності усіх залучених до розробки та впровадження пропонованої комплексної системи підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, наукових та навчальних установ, громадських організацій здійснює Управління соціального захисту Київської міської державної адміністрації. Для детальної розробки теоретичних засад Концепції соціальної реабілітації розумово відсталих осіб має бути сворено робочу групу експертів при Головному управлінні соціального захисту населення із залученням представників усіх причетних до розв’язання окреслених проблем служб міської адміністрації, профільних наукових установ та громадських організацій.
Усі передбачені Концепцією схеми, агенції та програми мають бути створені на базі підрозділів та служб Київської міської державної адміністрації, кожна з яких розроблятиме та втілюватиме в життя свій напрямок роботи зазначеної системи:
Управління соціального захисту - програма раннього втручання; програма тимчасового догляду та фостерінгу; схема працевлаштування; програма забезпечення житлом незалежно від родини під наглядом соціального працівника; створення мережі закладів денного перебування, а також закладів догляду для інвалідів, які залишилися без родини.
Служба по роботі з жінками та малозахищеними верствами населення – схема інформування та підтримки матері та всієї родини, робота з профільними громадськими організаціями у межах програми КМДА “Турбота”.
Управління з питань внутрішньої політики – розробка нових форм партнерства між органами виконавчої влади місцевого самоврядування та профільними громадськими організаціями, зокрема, моделі участі громадських організацій у тендері на отримання муніципального замовлення у сфері надання послуг для розумово відсталих.
Головне управління освіти – забезпечення послуг закладів дошкільного виховання (рання інтеграція); програми педагогічної та психологічної корекції для дітей, які не відвідують загальноосвітніх чи допоміжних закладів дошкільного виховання; інтегроване або, спеціалізоване шкільне навчання; доступ до закладів позашкільної освіти; створення навчальних закладів для дітей зі значною розумовою відсталістю; підтримка недержавних навчальних закладів, які працюють в означеній сфері; програми оздоровлення.
Головне управління охорони здоров’я – переорієнтація заходів діагностики (зокрема перегляду діагнозу) зі стаціонарної на амбулаторну модель, розв’язання проблем спеціальної медичної допомоги (стоматологічної, офтальмологічної, ортопедичної, тощо) для даної категорії киян.
Київське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів – розробка та впровадження схеми створення робочих місць; створення спільно з громадськими організаціями Ресурсного центру реабілітаційних засобів для родин, що виховують розумово відсталих осіб.
Управління праці та зайнятості – створення бази даних щодо робочих місць, придатних для працевлаштування розумово відсталих мешканців м. Києва, проведення у співпраці з громадськими організаціями інформаційної кампанії серед потенційних роботодавців. Організація навчальних курсів для підготовки розумово відсталих киян до працевлаштування.
Управління у справах сім’ї та молоді – програма планування переходу підлітка до майбутнього влаштування у громаді; програма післяшкільної (передпрофесійної) освіти для випускників шкіл;. організації тематичних літніх таборів.
Служба у справах неповнолітніх – схема групової та індивідуальної роботи із негараздними родинами, що виховують розумово відсталих дітей; створення агенцій по захисту прав та представництву законних інтересів розумово відсталих осіб.
Громадські організації – розробка та апробація альтернативних моделей, схем та агенцій
реабілітації і соціальної адаптації розумово відсталих осіб; участь у тендері на отримання
муніципального замовлення на надання послуг розумово відсталим особам у м. Києві.
НАУКОВЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Центрами наукового і методичного забезпечення з питань розробки теоретичних засад, організації та впровадження комплексної системи соціальної реабілітації розумово відсталих осіб мають стати такі наукові та навчальні підрозділи м. Києва:
· Школа соціальної роботи Національного Університету «Києво-Могилянська Академія»;
· Інститут дефектології ;
· Кафедра олігофренопедагогіки Київського державного педагогічного університету ім. М. Драгоманова;
· Український інститут соціальних досліджень Міністерства України у справах сім’ї та молоді;
· Кафедра психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти;
· Кафедра соціальної психології Киівського державного університету імені Т. Шевченка;
· Кафедра психодіагностики та медичної психології Київського державного університету ім. Т. Шевченка;
· Кафедра соціальної педагогіки Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів;
· Інститут педагогіки та психології професійної освіти АПН України:
· Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України;
· Кафедра соціального партнерства Академії праці і соціальних відносин.
КАДРОВЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Кадровий потенціал комплексної системи соціальної реабілітації розумово відсталих мешканців м. Києва – це штатні співробітники зазначених вище підрозділів виконавчої влади місцевого самоврядування, міських агенцій систем соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, соціальної служби для молоді, служби зайнятості, підрозділів служби у справах неповнолітніх та громадських організацій. Кожен, хто братиме участь у роботі системи соціальної реабілітації, повинен керуютися у своїй роботі принципами професійної етики та холістичного підходу.
Фінансування затверджених заходів і програм має здійснюватися з бюджету міста Києва. Розробка та апробація громадськими організаціями альтернативних форм соціальної реабілітації – за рахунок отриманих на конкурсній основі бюджетних коштів, а також благодійних внесків та пожертв із позабюджетних джерел фінансування.
* * *
Концепція комплексної системи соціальної реабілітації розумово відсталих осіб у м. Києві, розрахована на період 1999-2010 років, має вкрай важливе значення не лише для цієї великої групи мешканців столиці України, але й для належного розвитку підрозділів та агенцій виконавчих органів місцевого самоврядування. Нові форми соціальної реабілітації для однієї з багатьох категорій користувачів соціальних послуг, розроблені та втілені у життя із застосуванням кращих здобутків вітчизняного та міжнародного досвіту та відповідно до стандартів, проголошених Організацією Об’єднаних Націй, мають стати кроком уперед у підвищенні загального рівня роботи всіх залучених служб та агенцій, координованих органами виконавчої влади міста Києва. Це. З одного боку, сприятиме підвищенню авторитету зазначених органів та служб серед киян, а з іншого - гуманізації ставлення територіальної громади м. Києва до малозахищених верств населення.
Успішне втілення пропонованої концепції у життя можливе лише за умови спільних та узгоджених зусиль органів місцевого самоврядування, підрозділів та служб виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій.
Заступник голови В. Ромашко
СТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ У ГРОМАДІ
· програма раннього втручання, яка забезпечує корекцію проблем розвитку у ранньому віці (до 3 років);
· схема інформування та підтримки родини;
· програми тимчасового догляду та фостерінгу, що забезпечують допомогу родині, яка опікує інваліда;
· програми корекції розвитку та поведінки у дошкільному віці: забезпечення послугами закладів дошкільного виховання (рання інтеграція), педагогічна та психологічна корекція для дітей удома,
· навчання: інтегроване або, за необхідністю, спеціалізоване шкільне навчання; забезпечення доступу до закладів позашкільної освіти (спеціально організовані творчі заняття принаявних закладах позашкільної освіти);
· програма планування переходу підлітка до майбутнього улаштування у громаді, що мають на меті підготовку до максиамльно самостійного дорослого життя, зокрема післяшкільну (передпрофесійну) освіту для випускників шкіл,
· програми із зайнятісті та працевлаштування: схема працевлаштування за трьома базовими моделями - індивідуальне працевлаштування на звичайних підприємствах за підтримки служби спеціального працевлаштування, працевлаштування групи інвалідів на звичайних підприємствах (або груповий підряд), створення спеціальних підприємств із допоміжним штатом;
· програми забезпечення житлом незалежно від родини під наглядом соціального працівника (гуртожитки при підприємствах, окремі квартири під належним наглядом, комуни тощо);
· програми з догляду за дорослими, які не можуть працювати, створення закладів денного перебування – денні (трудові) центри;
· програми з оздоровлення та організації тематичних літніх таборів;
· програми із захисту прав розумово відсталої дитини із негараздної родини: схема групової та індивідуальної роботи із неблагополучними родинами, які виховують розумово відсталу дитину; агенції по захисту прав та представництву законних інтересів розумово відсталих осіб.
УЧАСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ МІСЬКОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБ ТА АГЕНЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ОСІБ У м. КИЄВІ.
Управління соціального захисту - програма раннього втручання; програма тимчасового догляду та фостерінгу; схема працевлаштування; програма забезпечення житлом; заклади денного перебування, а також заклади для інвалідів, які залишилися без родини.
Служба по роботі з жінками та малозахищеними верствами населення – схема інформування та підтримки матері та всієї родини, робота з профільними громадськими організаціями у межах програми КМДА “Турбота”.
Управління з питань внутрішньої політики – розробка нових форм партнерства між органами виконавчої влади місцевого самоврядування та профільними громадськими організаціями, зокрема, моделі участі громадських організацій у тендері на отримання муніципального замовлення у сфері надання послуг для розумово відсталих.
Головне управління освіти – забезпечення послуг закладів дошкільного виховання (рання інтеграція); програми педагогічної та психологічної корекції для дітей, які не відвідують загальноосвітніх чи допоміжних закладів дошкільного виховання; інтегроване або, спеціалізоване шкільне навчання; доступ до закладів позашкільної освіти; створення навчальних закладів для дітей зі значною розумовою відсталістю; підтримка недержавних навчальних закладів, які працюють в означеній сфері; програми оздоровлення.
Головне управління охорони здоров’я – переорієнтація заходів діагностики (зокрема перегляду діагнозу) зі стаціонарної на амбулаторну модель, розв’язання проблем спеціальної медичної допомоги (стоматологічної, офтальмологічної, ортопедичної, тощо) для даної категорії киян.
Київське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів – розробка та впровадження схеми створення робочих місць; створення спільно з громадськими організаціями Ресурсного центру реабілітаційних засобів для родин, що виховують розумово відсталих осіб.
Управління праці та зайнятості – створення бази даних щодо робочих місць, придатних для працевлаштування розумово відсталих мешканців м. Києва, проведення у співпраці з громадськими організаціями інформаційної кампанії серед потенційних роботодавців. Організація навчальних курсів для підготовки розумово відсталих киян до працевлаштування.
Управління у справах сім’ї та молоді – програма планування переходу підлітка до майбутнього влаштування у громаді; програма післяшкільної (передпрофесійної) освіти для випускників шкіл;. організації тематичних літніх таборів.
Служба у справах неповнолітніх – схема групової та індивідуальної роботи із негараздними родинами, що виховують розумово відсталих дітей; створення агенцій по захисту прав та представництву законних інтересів розумово відсталих осіб.
Громадські організації – розробка та апробація альтернативних моделей, схем та агенцій реабілітації і соціальної адаптації розумово відсталих осіб; участь у тендері на отримання муніципального замовлення на надання послуг розумово відсталим особам у м. Києві.